Верховний Суд у 2025 році розглянув справу №120/7999/24.
Платник виплачував проценти за кредитними договорами та договорами позики на користь компанії-нерезидента (Кіпр), утримуючи податок за зниженою ставкою 2% замість стандартних 15 % відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування.
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки податковий орган дійшов висновку, що нерезидент не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні пунктів 103.2, 103.3 статті 103 Податкового кодексу України, а виступає лише проміжним (транзитним) суб’єктом, через якого проценти нібито перераховувалися далі на Кайманові острови. На цій підставі податковий орган донарахував податок на репатріацію за ставкою 15 %, штрафні санкції та пені.
Платник стверджував, що його контрагент є резидентом Кіпру (підтверджено довідками Міністерства фінансів Кіпру), має фактичне право на проценти, самостійно визначає їх подальшу економічну долю та не пов’язаний зобов’язаннями щодо їх передачі третім особам.
Ключовим питанням спору було те, чи достатньо доведено контрольним органом відсутність у кіпрської компанії статусу бенефіціарного отримувача процентів лише на підставі корпоративної структури групи, факту реструктуризації кредитного портфеля та руху коштів, за відсутності прямих доказів договірних чи юридичних зобов’язань компанії перераховувати отримані проценти іншим особам.
Верховний Суд підтвердив, що в разі відсутності доведених контрольним органом фактів наявності у кіпрської компанії зобов’язань щодо передачі отриманих процентів третім особам, платник податків правомірно застосував знижену ставку 2 % за Конвенцією, а донарахування податку за ставкою 15 % є безпідставним.
Суд касаційної інстанції визначив, що статус бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу визначається наявністю у особи права самостійно визначати подальшу економічну долю доходу та відсутністю договірних чи юридичних зобов’язань щодо його передачі третім особам. Саме факт подальшого використання отриманих процентів (наприклад, на викуп привілейованих акцій) не свідчить про відсутність такого статусу.
Корпоративна структура групи компаній, пов’язаність осіб, спільні бенефіціари, реструктуризація активів чи переведення кредитного портфеля всередині групи не є підставою для автоматичного спростування статусу бенефіціарного власника. Податковий кодекс України не містить такої підстави.
Податковий орган не надав доказів наявності в нерезидента договірних чи юридичних зобов’язань передавати отримані проценти третім особам, а лише покликався на рух коштів та корпоративну структуру.
Листування з компетентним органом Кіпру (Міністерством фінансів Республіки) підтверджує, що компанія не має зобов’язань щодо передачі процентів далі та самостійно розпоряджається доходом.
Отже, висновки податкового органу про «транзитний» характер компанії ґрунтуються на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах.
Якщо Ви шукаєте роз`яснення податківців або судові рішення в податкових, митних, кредитних, автострахових, банкрутних, фінмонівських та інших спорах, Вам може стати в нагоді новий пошуковий сервіс Finbalance.
Також у 2025 році Верховний Суд розглянув справу №340/2782/24.
Під час документальної позапланової перевірки податковий орган установив порушення пункту 103.2 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Податковий орган уважав, що платник неправомірно застосував знижену ставку податку на репатріацію 2 % замість 15 % при виплаті процентів кіпрській компанії, оскільки остання не є бенефіціарним (фактичним) власником доходу, а виступає лише проміжною ланкою (транзитною компанією).
На думку податкового органу, кредит, наданий платнику, фінансувався коштами, отриманими іншим нерезидентом (Велика Британія), а сама компанія має ознаки «технічності» (масова реєстрація, номінальний директор / секретар, відсутність працівників, збиткова діяльність). За результатами перевірки сільськогосподарському товариству донараховано податок на доходи нерезидентів, штраф та пеню.
Платник податків стверджував, що його контрагент є резидентом Кіпру, надав належну довідку про резидентність та лист-підтвердження, що компанія не є агентом чи посередником, а отримані проценти залишаються в її розпорядженні.
Платник також уточнив, що заборгованість була повністю погашена ще у 2012 році (за 6 років до виплат процентів), а в період перевірки компанія дивіденди не виплачувала.
Ключовим питанням спору було, чи достатньо для визнання нерезидента бенефіціарним власником доходу (процентів) надання довідки про резидентність та листа компанії, якщо податкова стверджує про «транзитний» характер операцій та покликається на попереднє рефінансування кредиту коштами третьої особи, а також чи лежить тягар доказування відсутності статусу бенефіціарного власника саме на податковому органі.
Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, зазначив:
для застосування пониженої ставки (2 % за Конвенцією між урядами України та Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування) достатньо одночасно: а) резидентства нерезидента, б) надання довідки про резидентність, в) бенефіціарного володіння доходом; бенефіціарним власником є особа, яка має право на дохід та визначає його подальшу економічну долю без юридичних чи фактичних зобов’язань перераховувати його третім особам;
сам по собі факт попереднього (у минулому) залучення нерезидентом коштів від банку чи іншої особи не свідчить про відсутність бенефіціарного статусу, якщо на момент виплати процентів такі зобов’язання вже погашені та не доведено автоматичного / обов’язкового перерахування отриманих процентів далі;
ознаки «технічності» компанії (масова адреса, номінальне управління тощо) самі по собі не спростовують бенефіціарний статус, якщо податкова не довела реального перерахування доходу третім особам;
тягар доказування відсутності бенефіціарного статусу лежить на податковому органі (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України);
у цій справі податковий орган, зокрема, не спростував лист про погашення заборгованості у 2012 році до виплати процентів у 2018 році та інформацію Міністерства фінансів Кіпру про те, що компанія не оголошувала та не здійснювала виплату дивідендів.
Отже, у випадку відсутності належних доказів з боку податкового органу про те, що платник був зобов’язаний перераховувати отримані проценти третім особам або компанія не визначала їх подальшу економічну долю, то було правомірно застосовано ставку 2%.
Якщо Ви шукаєте роз`яснення податківців або судові рішення в податкових, митних, кредитних, автострахових, банкрутних, фінмонівських та інших спорах, Вам може стати в нагоді новий пошуковий сервіс Finbalance.