Верховний Суд у 2025 році розглянув справу №280/7256/24.
Платник виплачував проценти за позикою, наданою спочатку кіпрською компанією, а після відступлення права вимоги – британською компанією.
Товариство застосовувало ставку податку на репатріацію 0 % відповідно до пункту 1 статті 11 Конвенції між Україною та Великобританією (проценти оподатковуються лише в державі резидентства отримувача, якщо він є бенефіціарним власником та підлягає оподаткуванню у Великобританії).
За результатами документальної позапланової перевірки контрольний орган дійшов висновку, що британський нерезидент не є бенефіціарним (фактичним) власником процентів, а лише проміжним агентом (транзитною компанією), оскільки нерезидент потім перераховував отримані від товариства проценти у вигляді дивідендів іншій британській компанії групи. У зв’язку із цим податковий орган відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України збільшив податок на репатріацію за ставкою 15 % та штраф.
Ключовим питанням спору було те, чи є британська компанія бенефіціарним (фактичним) власником отриманих від платника процентів за позикою, чи лише проміжним (транзитним) агентом / посередником, а отже – чи правомірно було застосована ставка 0% відповідно до статті 11 Конвенції між Україною та Великобританією замість 15 % за пунктом 141.4.2 статті 141 Податкового кодексу України.
Спір зводився до таких підпитань:
– чи достатньо того, що отримані проценти в подальшому (після оподаткування у Великобританії) виплачувалися у вигляді дивідендів материнській компанії, щоб визнати нерезидента лише «транзитною» компанією, яка не має права визначати економічну долю доходу?
– чи правильно податковий орган ототожнює виплату дивідендів акціонеру з «перерахуванням доходу третім особам» (тобто з витратами господарської діяльності) і на цій підставі заперечує статус бенефіціарного власника?
Верховний Суд дійшов висновку, що виплата дивідендів акціонеру після оподаткування у державі резидентства не є ознакою транзитного характеру процентів і не позбавляє компанію статусу бенефіціарного власника.
Дивіденди – це розподіл чистого прибутку, а не перерахування отриманого доходу третім особам.
Ототожнювати виплату дивідендів з «витратами господарської діяльності» чи «транзитом доходу» неправомірно.
Виплата дивідендів акціонеру після оподаткування – це нормальний корпоративний процес. Проценти спочатку оподатковуються у державі резидентства, лише після цього з решти прибутку можуть виплачуватись дивіденди.
Для визнання компанії «проміжним агентом/посередником» податковий орган має довести: наявність договірного або фактичного зобов’язання перераховувати отримані проценти третім особам; відсутність або мінімальність власної господарської діяльності та витрат; відсутність права самостійно визначати економічну долю доходу.
У цій справі статус бенефіціарного власника підтверджено: компанія мала реальні витрати (директор, аудит, юридичний супровід, банківські послуги); проценти фактично оподатковувались у Великобританії; бізнес-мета – централізоване казначейство групи та випуск єврооблігацій; відсутні будь-які зобов’язання перераховувати проценти третім особам.
Якщо Ви шукаєте роз`яснення податківців або судові рішення в податкових, митних, кредитних, автострахових, банкрутних, фінмонівських та інших спорах, Вам може стати в нагоді новий пошуковий сервіс Finbalance.