Верховний Суд у 2025 році розглянув справу №440/15330/23.
Платник виплачував дивіденди на користь нерезидента (Королівство Нідерланди), застосовуючи ставку податку 0% відповідно до Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування, покликаючись на сертифікат податкового резидентства та лист нерезидента про статус бенефіціарного власника доходу.
Контрольний орган за результатами документальної перевірки встановив статус контрагента як проміжної холдингової компанії, яка не здійснює суттєвих функцій, не має персоналу та активів (окрім корпоративних прав), а отримані дивіденди фактично передавались на користь кінцевого бенефіціарного власника (Велика Британія). У зв’язку з цим контрольний орган дійшов висновку про відсутність у безпосереднього отримувача доходу статусу бенефіціарного власника, що унеможливлює застосування Конвенції з Нідерландами та зумовлює донарахування податку на доходи нерезидента за ставкою 15 % відповідно до підпункту 141.4.2 статті 141 Податкового кодексу України, штраф у розмірі 25%.
Після прийняття податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2023 року платник податків у грудні 2023 року подав уточнюючі податкові декларації, в яких застосував ставку 5 % відповідно до Конвенції між Україною та Великою Британією (як країною резидентства бенефіціарного власника), сплативши відповідні суми податку.
Ключовими питаннями спору стали питання:
– чи мав платник податків право застосувати міжнародну конвенцію, якщо безпосередній отримувач дивідендів не є бенефіціарним власником доходу відповідно до вимог статті 103 Податкового кодексу України в редакції, чинній у 2017–2018 роках?
– чи допускається подання уточнюючих декларацій після проведення податкової перевірки та після прийняття податкового повідомлення-рішення з метою застосування іншої міжнародної конвенції у зв’язку зі змінами законодавства?
– чи є правомірним застосування штрафу у розмірі 25 %, визначеного пунктом 125-1.2 статті 125 Податкового кодексу України, за відсутності доведеного умислу платника податків?
Верховний Суд указав, що у 2017–2018 роках застосування пониженої ставки або звільнення від оподаткування за міжнародною конвенцією було можливе лише за умови, що безпосередній нерезидент-отримувач доходу є бенефіціарним (фактичним) власником доходу та резидентом відповідної договірної держави. Надалі було дозволено застосовувати країни бенефіціарного власника навіть у разі виплати доходу посереднику (такі норми не мають зворотної дії та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин).
Подання уточнюючих декларацій після проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення з метою застосування іншої міжнародної конвенції або нової редакції норм Податкового кодексу України не допускається, оскільки уточнюючі розрахунки можуть подаватися лише для виправлення самостійно виявлених помилок, а не у зв’язку зі зміною правового регулювання. Прийняття контрольним органом таких декларацій має лише технічний характер і не впливає на правомірність уже прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Водночас Верховний Суд зазначив, що застосування штрафу у розмірі 25% відповідно до пункту 125-1.2 статті 125 Податкового кодексу України можливе лише за умови доведення контрольним органом умислу платника податків. Оскільки у цій справі умисел платника податків не було доведено, то правомірним є застосування штрафу у розмірі 10 % відповідно до пункту 125-1.1 цієї статті Податкового кодексу України.
Якщо Ви шукаєте роз`яснення податківців або судові рішення в податкових, митних, кредитних, автострахових, банкрутних, фінмонівських та інших спорах, Вам може стати в нагоді новий пошуковий сервіс Finbalance.