Верховний Суд у 2019 році розглянув справу №826/3192/13-а.
Контрольний орган за результатами перевірки платника встановив перевищення ліміту залишку готівки в касі, що сталося внаслідок нездачі готівкових коштів до банку для зарахування на банківські рахунки, а також через видачу готівки з каси як оплати за надання інформаційно-консультаційних послуг, що не були підтверджені підписами одержувачів. На підставі виявлених порушень контрольний орган дійшов висновку про порушення податкового законодавства, зокрема через перевищення касового ліміту, що було зафіксовано в акті перевірки.
Перевіркою не було встановлено фактів дублювання функцій або видів діяльності головної компанії, а також відсутні докази здійснення виробництва чи реалізації фармацевтичної продукції на території України.
Платник, представництво іноземної компанії, зазначив, що не здійснює господарську діяльність в Україні, оскільки є представництвом іноземної компанії, основною функцією якої є організація процесу розробки та виробництва кінцевого продукту, який у подальшому реалізується, зокрема, на території України.
Суть спору полягала в застосуванні положень Конвенції між Україною та Польщею про уникнення подвійного оподаткування, зокрема щодо оподаткування доходів представництва нерезидента. Єдиним джерелом надходжень платника були кошти, отримані від головної компанії. Факт отримання доходів від господарської діяльності або інших доходів з джерелом походження з України не був встановлений.
Верховний Суд постановив, що обов’язок представництва нерезидента зі сплати податку на прибуток виникає лише в разі наявності двох умов: набуття статусу постійного представництва та отримання доходів із джерелом походження з України. За відсутності хоча б однієї з цих умов правові підстави для оподаткування відсутні.
Якщо представництво здійснює діяльність підготовчого або допоміжного характеру та не одержує доходів від господарської діяльності на території України, а єдиним джерелом його фінансування є кошти, отримані від головної компанії за межами України, така діяльність не підпадає під визначення постійного представництва, не формує об’єкта оподаткування та не може бути підставою для нарахування податку на прибуток і застосування штрафних санкцій.
Неправомірне включення таких коштів до складу оподатковуваних доходів порушує положення Конвенції між Україною та Польщею про уникнення подвійного оподаткування та принципи податкової справедливості, і може призвести до безпідставного податкового навантаження на нерезидента, що, своєю чергою, матиме наслідком порушення міжнародних зобов’язань України та ускладнення умов для ведення іноземного бізнесу в Україні.
Якщо Ви шукаєте роз`яснення податківців або судові рішення в податкових, митних, кредитних, автострахових, банкрутних, фінмонівських та інших спорах, Вам може стати в нагоді новий пошуковий сервіс Finbalance.